Позаду залишились майже 2000 км доріг Кавказу. Три країни, 20 днів. Тепер на питання, які країни є найулюбленішими, я без вагань відповідатиму - країни Кавказу.
Коли ми були у Азербайджані, нам розповідали усілякі не приємні або й страшні речі про Вірменію, так що виникали сумніви, чи безпечно буде туди їхати. Коли ж ми завітали у Вірменію, то наслухалися такого про Азербайджан, що якби вже там не побували, то побоялися б його відвідувати.
Але ми ж були і там, і там, і переконалися що все сказане не має нічого спільного з реальністю, з обох боків нас оточували добрі і гостинні люди.
По дорозі познайомилися із туристами з Ізраїлю, Німеччини, Франції, Швеції, Литви, Польщі, США, Росії, які теж відкривали для себе Кавказ. Здається, міжнародний контингент туристів на Кавказі в рази більший за такий показник в Україні. Біля кожного цікавого туристичного об'єкту є принаймні стенди з інформацією на кількох мовах (або й зі шрифтами Брайля), а часто вони перетворені на повноцінні туристичні комплекси з музеями та екскурсіями. Музеї в Баку та Гобустані - взагалі найкращі які я коли-небудь бачив, з масою інтерактиву, англійською мовою і без жодних залишків совка! Але особливо здивувала в цьому плані Вірменія, яка не має нафтових коштів, не має грузинських реформ, ідейно знаходиться під "рускім міром", але туристична інфраструктура якої краща за ту відрижку совка, якою є інфраструктура і підхід до її створення в Україні.
А до чого це все? До того що подорожуйте, розсувайте власні межі пізнаного та руйнуйте створені пропагандою стереотипи. Світ є значно цікавішим ніж може здаватися.
